З історії паперу

З історії паперу

Родом із Китаю

Папір став відомий світові завдяки Піднебесній. Першою сировиною для неї були шовкові обрізки. Шовк хоч і був чудовим матеріалом для письма, але був надто дорогим. Тож у справу йшли навіть малі шматочки, які розтирали між камінням. Отриману кашку виливали на рівну поверхню та сушили під гнітом. Це був ще не папір у повному розумінні слова, але вже крок до його виготовлення. Незабаром шовк замінили дешевшим матеріалом – товченою корою тутового дерева та стеблами бамбука. На рубежі ІІ та ІІІ ст. н.е. папір, виготовлений із рослинних волокон, вже не вважався в Китаї рідкістю. У ІІІ ст. вона повністю витіснила дерев’яні дощечки для письма.

У ІІ ст.н.е. папір прийшов до Кореї. У III ст.н.е. досягла берегів Японії, але справжній розвиток тут отримала лише к610 р. Згодом учні перевершили вчителів. Через століття японці вже робили власний папір, який за якістю перевершував китайський.

У ІІІ ст. папір проник у Центральну Азію. У VII ст. – стала відома в Індії, у VIII ст. – у Західній Азії. У Х ст. папір “дійшла” до Африки, у XII ст. – вступила до Європи, у XVI ст. – її вже знали в Америці (Мексіка1580). Кустарне виробництво виникло пізніше, у XVII ст. на території США.

Перша паперова майстерня побудована в Самарканді арабами за допомогою полонених китайців у VII – VIII ст. Папір стали виготовляти з ганчірки та бавовни. Араби першими застосували метод розтирання паперової маси, замість товкти в ступі, і п’ять століть зберігали монополію на її виготовлення, ретельно оберігаючи секрети.

У Європі першим виробником паперу стала Іспанія (близько 1150), перейнявши технологію у арабів. У 1154 р. папір з’явився Італії. Західна Європа до XIII – XIV ст. також стала виробляти та використовувати багато паперу.

«Паперові млини»

Процес виготовлення паперу вимагає великої кількості води для млинів. Тому паперові цехи намагалися будувати якомога ближче до води, а частіше прямо на річці. Їх стали називати «паперовими млинами». Перші «паперові млини» з’явилися в Італії у XIII ст. (Фабріано, 1276 р., пізніше у Болоньї та в Анконі), у Франції – у XIV ст. (1348 р.), у Німеччині – у 1380 р., в Англії – у середині XIV ст., у Голландії, Норвегії, Данії – у 60-х роках XIV ст., у Польщі у 1493 р., у Чехії – у 1499

З початком друкування книг «паперові млини» запрацювали й у Росії. Зустрічається згадка, що письмовий папір виготовлявся ще за Івана Грозного, але був настільки низької якості, що росіяни постійно виписували його з-за кордону.

За царя Олексія Михайловича, хоча в Росії існували вже дві паперові фабрики, писчий папір для державних потреб також купували в Англії.

Активний розвиток паперової справи почався за Петра I, який, побувавши за кордоном, задумав «у всякій губернії учинити паперові заводи». У 1714 р. поблизу Петербурга за указом царя було закладено «паперовий млин», а ще через два роки виготовлено перший аркуш паперу.

Росія купувала папір як «заморський товар» понад 260 років. Аж початку XIX в. папір ввозили через Архангельськ. Вже через рік після народження міста купці доставили через нього 400 стоп французького паперу. З першого морського порту цей дефіцитний вантаж вирушав до Москви. Стопа служила у період основний міжнародної одиницею обліку паперової продукції. Вона складалася з 480 аркушів, кожна з них, у свою чергу, ділилася на десті, що містили по 24 аркуші.

Одним з перших творців паперового підприємства в Росії був прадід дружини А.С. Пушкіна, розбагатілий калузький посадський чоловік, що став потім дворянином, Афанасій Гончаров. На його паперовому заводі працювало до 540 чоловік, за винятком прикріплених селян, що відбували на фабриці панщину. Це було найбільше підприємство в Росії, що за розмірами не поступалося більшості подібних фабрик Західної Європи.

На Півночі Росії засновником паперового виробництва став архангельський купець, виходець із Кеострівської волості Архангельської округи Іван Демидов. Протягом приблизно 45 років (з 1820 по 1865 рр.) його дітище постачало своєю продукцією різні контори, цукроварні та навчальні заклади губернії, папір вивозився на торги до інших регіонів.

На початку ХІХ ст. у Росії вже вважалося 64 паперові фабрики. В1835 їх кількість збільшилася до 134.

У першій половині ХVI ст. стали робити папір та в Україні. У 1612 р. у місті Радомишлі, розташованому на півдорозі між Києвом та Житомиром, було збудовано першу паперову фабрику. Папір, який виготовлявся тут, переправлявся річкою Тетерів до Києво-Печерської лаври, де з неї друкувалися книги та інші цінні папери. Фабрику заснував архімандрит Києво-Печерської лаври Єлисей Плетенецький. На її папері під час заборони ієрархії «грецької релігії» королем Речі Посполитої Сигізмундом III в Україні друкувалася вся православна література. Працювала фабрика і за часів митрополита Петра Могили. 29 жовтня 2009 р. у Радомишлі на території етнопарку було відкрито та освячено пам’ятник засновнику першої в Центральній Україні паперової фабрики – архімандриту Києво-Печерської лаври Єлисею Плетенецькому.

Особливим центром українського паперового виробництва у XVII – XVIII ст. була Східна Галичина.

Удосконалення процесу виробництва

Згодом цехове паперове виробництво змінило характер і набуло рис мануфактурного. У технології виготовлення паперу налічувалося 30 операцій. Головною фігурою на «паперовому млині» був черпальник, а основним робочим інструментом йому служила чотирикутна форма із сітковим дном. Черпальник вважався важливою персоною і мав ряд привілеїв. Він опускав форму в чан, наповнений паперовою масою і швидко піднімав. Робити це потрібно було так, щоб на сітці, після того, як стіче вода, залишався рівний волокнистий шар, з якого потім виходив лист. Сирі паперові листи поділялися прокладками та збиралися в стопи. Потім їх видаляли воду пресом.

Сушіння була завершальною, але не найостаннішою операцією. Після видалення вологи листи розпрямляли, розгладжували на гладкій ковзанці каталкою з твердих порід дерев або кісткою. Потім знову пресували. Іноді папір занурювали у кювету з розведеною твариною чи риб’ячим клеєм. Останній вважався кращим, тому що менше зазнавав гниття. Потім було повторне сушіння, і розгладжування.

З розвитком технологій виробництво паперу стало легшим процесом. З’явилися машини, що працюють цілодобово та без перебоїв. Але папероробна машина ХІХ ст. складалася з тих же частин, що і в XVI ст., звичайно, не без деяких змін – використання дерев’яної сировини для виробництва паперу було набагато зручніше, ніж ганчір’я. Було зроблено важливі відкриття. Так було в Голландії XVII в. виник роллер – подрібнення паперу з допомогою валів. У Німеччині придумали склад для смоляного проклеювання паперу. У 1799 р. у Франції П.Л. Робером було винайдено механічний спосіб виготовлення паперу. Він полягав у тому, що папір проходила по сітці, що рухалася, яка знаходилася над чаном, що черпає паперову суміш. А вже в машині, що використовується для виробництва паперу, були такі деталі, як сітка, прес, сушарка та частина для обробки. Однак для виготовлення ексклюзивного паперу і сьогодні використовують лише ручну роботу.

Потрібна допомога?

Залишіть ваш номер телефону і наш менеджер зв'яжеться з вами найближчим часом

© 2022 Future Cups.
Оберіть кількість більшу нуля